Taras Chornovil, который называет себя независимым политическим экспертом, высказал своё мнению по поводу правительственного кризиса и провёл параллели между Яценюком и Путиным.
Випадково вчора наскочив на «Право на владу» на плюсах з бенефісом усієї урядової компанії — отаке виїзне піар-засідання Кабміну. Дивитися довго не зміг. Ну це ж дійсно противно. Тим паче, що вже за пару хвилин стало ясно, що абсолютно жодної нової інформації не почую, лише маніпуляції. Тому клацав по різних каналах.
Але знову вернувся на плюси, якраз коли Арсеній Петрович з розпашілою від власної бравади фізіономією виголошував свою фінальну, вже не раз апробовану, фразу: «Ми разом прийшли і разом підем».
Як припекло: Путіна в його протиставленні всьому цивілізованому світу, особливо на фоні провокацій проти Туреччини.
Ну все один в один:
Формально потужна країна, найбільша і з ядерною зброєю та її всевланий президент // Формально, згідно Конституції, головний владний інститут і найвпливовіша постать у державі.
Неформально — відстала держава третього світу, яка неймовірними темпами рухається до економічного колапсу, внутрішніх катаклізмів та розвалу // Команда, яка лише імітує єдність та дієвість; політик і чиновник з нульовим рейтингом та відсутністю підтримки в парламенті, який кожним своїм словом чи вчинком робить власну відставку все більш неминучою, втрачаючи останніх союзників.
Може опиратися лише на тупу відданість власного народу лякаючи весь світ тим, що «ми всі понад 100 мільйонів готові загинути, але й зруйнувати весь світ, якщо нас попробують поставити на коліна» // може шантажувати коаліцію й президента лише тим, що його вірнопіддані бійці з Народного Фронту готові вчинити ритуальне самогубство, розвалити коаліцію, привести до позачергових виборів, які нічого доброго країні не несуть.
Скоює демонстративні провокації проти потужної країни, яка є членом наймогутнішого військово-політичного альянсу НАТО, навіть діставши по зубах та дізнавшись, що весь альянс відстоюватиме свого члена, продовжує нарощувати провокації й напругу (нові вторгнення в повітряний простір, демонстративні маневри й підготовка до війни). // Після того, як привів до повної обструкції від малих фракцій, замість піти на компроміс, який запропонували від Порошенка та з БПП (глибоке переформатування уряду при збереженні прем’ра), провів кілька особливих провокацій — змусив кандиддатів на вихід відкликати заяви, заявив, що не допустить навіть невинних ротацій в уряді, який уже всім доказав низку компетентність та дієвість; демонстративно й публічно виголошує образливі ультиматуми…
Не зважаючи на всі злочини проти людства на північному Кавказі, в Грузії, в Україні, в Сирії, попри брудні провокації поки що залишається безкарним, бо шантаж таки може бути дієвим. Але коло несприйняття звужується, розплата наближається // Попри провал реформ, розбазарювання грошей МВФ, корупційні скандали, погіршення соціального становища людей і т.д. і т.п. досі не відправлений у відставку, бо шантаж і відсутність альтернативи, яку можна обрати в розсвареному парламенті, тримається на плаву. Але кожним своїм кроком і заявою робить таку відставку все ближчою та ганебнішою, а перспективу кримінального покарання за «видатні досягнення» реальнішою.
Цей перелік можна ще довго продовжувати. Але в основі цих спільних дій двох шантажистів лежать деякі спільні риси: маніакальна самозакоханість і самовпевненість та несамокритичність, отупіле прагнення максимальної влади, глибока корумпованість, наявність абсолютно залежного людського ресурсу (російське населення і прем’єрська фракція) та цілковита відсутність почуття відповідальності за долю своєї країни — нехай вона переживе найгірші катаклізми й зазнає краху, але мої владні амбіції мають бути максимально задовільнені…
Це мабуть дуже погана кінцівка для політолога, але не стримаюся:
Ну і падлюка ж ви, Арсенію Петровичу!
Создание сайта - «Goldseo»